ПУБЛІКАЦІЇ

В одном из немецких банков у советского разведчика Федора Хилько до сих пор лежат 300 тысяч дойчемарок

Накануне Дня внешней разведки Украины ее сотрудник Александр Скрипник рассказал «ФАКТАМ» историю нашего земляка, которого коллеги сравнивали с героем фильма «Мертвый сезон», блестяще сыгранным Донатасом Банионисом.
»»»»

Багатство не для нелегала

Відомий український розвідник Федір Хілько, працюючи під прикриттям у ФРН, став багатієм, але повернувся в тісну радянську квартиру, де таємно «виховав» чимало нових агентів.
»»»»

Сотрудник Службы внешней разведки Украины написал книгу о разведчике Федоре Хилько, который родился в Мелитопольском районе

В столичном издательстве «Ярославів Вал» вышла новая книга бывшего запорожского журналиста, а ныне руководителя пресс-службы Службы внешней разведки Украины, члена Национального Союза писателей Украины Александра Скрипника «Особая территория». Прототипом главного героя стал наш земляк разведчик Федор Хилько, родившийся в немецкой колонии Дармштадт в Мелитопольском районе.
О том, как задумывалась и писалась книга, «Индустриалка» подробно расспросила ее автора.
»»»»

Щодо діяльності спеціальних служб гітлерівської Німеччини на окупованій території України (за матеріалами Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України)

Напередодні 22 червня 2013 року Галузевим державним архівом Служби зовнішньої розвідки України виокремлено архівні документи, які стосуються діяльності підрозділів розвідки НКДБ Української РСР під час Другої світової війни. Зокрема, проаналізовано матеріали про діяльність спеціальних служб гітлерівської Німеччини на окупованій території України. Це довідки, звіти, донесення та інші оперативні матеріали, які складалися на підставі одержаної інформації від агентури, розвідувально-диверсійних груп, що діяли в тилу ворога, у результаті допитів полонених гітлерівців та осіб, які з ними співпрацювали, аналізу захоплених трофейних документів. Ознайомлення з ними дає змогу побачити, наскільки масштабною і всеохоплюючою була діяльність спецслужб Німеччини в роки війни на окупованій території і зрозуміти, як нелегко було радянським органам держбезпеки протидіяти цим спрямуванням ворога на невидимому фронті.
»»»»

“Моряк” з миколаївського підпілля

У одному з парків Миколаєва є пам’ятний знак із написом: “На цьому місці 10 березня 1942 р. чекіст-розвідник Олександр Сидорчук здійснив одну з найзначніших диверсій проти німецьких окупантів”. За масштабністю одночасно заподіяних ворогу збитків ця операція і її головний виконавець увійшли в історію Другої світової війни.
»»»»

Генерал Василий Мякушко: «От нас требовали, чтобы информация о планах НАТО появлялась на столе у Хрущева раньше, чем у президента США»

О некоторых ранее засекреченных подробностях своей работы за границей «ФАКТАМ» рассказал первый генерал украинской внешней разведки и ее руководитель в 1960-1980-е годы Василий Мякушко, которому 11 января исполняется 90 лет.
»»»»

Три відрядження до Афганістану

Під час перебування в Афганістані Валентин Сергійович Дьомін був причетний до особливої сфери діяльності спецслужб, про яку дуже рідко згадується в книгах, спогадах і інтерв’ю учасників тих подій. Він був співробітником Представництва КДБ СРСР в Афганістані і упродовж трьох відряджень до цієї країни діяв по лінії радянської зовнішньої розвідки. Кожне відрядження було особливим, не схожим на попередні, насиченим багатьма подіями, незвичними ситуаціями, несподіваними зустрічами і смертельним ризиком. Втім, багато радянських розвідників діяли в таких же складних умовах, але далеко не кожен упродовж одного місяця нагороджувався двома орденами і двома медалями.
»»»»

Опікун агента ЦРУ

У 1960 – 1970-ті роки Ігор Бугайов брав участь у масштабній операції радянських спецслужб, у результаті якої вдалося надійно сховати в Києві колишнього співробітника шифрувальної служби держдепартаменту США, агента ЦРУ, котрий попросив політичного притулку в Радянському Союзі. Це було надзвичайно важливе завдання, яке постійно знаходилося на контролі у Першому головному управлінні (зовнішня розвідка) КДБ СРСР, і класичний приклад роботи з так званої програми захисту свідків. Утікачу в короткий термін надали громадянство СРСР, змінили прізвище, розробили відповідну легенду, виділили квартиру в Києві й приставили до нього співробітника держбезпеки, який вільно володів англійською мовою. 
»»»»

Життя за легендою…

Михайло Філоненко і його дружина Ганна Камаєва вписали настільки яскраві сторінки в історію радянської нелегальної розвідки, що коли під час зйомок телефільму “Сімнадцять миттєвостей весни” режисеру і акторам знадобилися для консультації реальні розвідники, які жили і результативно діяли за кордоном у складних умовах, то керівництво КДБ СРСР зупинило свій вибір саме на них. Діючи за кордоном під глибоким прикриттям, Михайло Філоненко добився визнання успішного бізнесмена, його радо приймали у впливових колах Аргентини, Парагваю, Мексики, Бразилії, Уругваю, Колумбії, Чилі, він зумів проникнути в оточення бразильського президента Кубичека, потоваришувати з письменниками Жоржи Амаду, Адаглісою Неру, парагвайським диктатором Стресснером та багатьма іншими відомими й впливовими особами.


»»»»

Голос із-за океану

Яків Голос був одним з найвизначніших радянських розвідників, які працювали у 1930-ті роки у США. Його діяльність настільки багатогранна, що її важко вписати в якісь рамки. Начальник 1 Управління (зовнішня розвідка) НКДБ СРСР П. Фітін у одному з рапортів характеризував його так: “Він працював не тільки як навідник, установщик і груповод, але і як вербувальник, причому залучив до нашої роботи низку осіб, які були цінними джерелами політичної і економічної інформації”. Американський історик Д. Далін у книзі “Радянське шпигунство” називає його серед трьох найвидатніших агентів радянської розвідки у США, які завдяки своєму розуму, енергії і відданості справі зіграли важливу роль у передвоєнні роки.


»»»»