З минулого

Написаному вірити

Листівки від Української Народної Республіки не давали вмирати надії

Вони не давали вмирати надії… Надії на кращу долю України – вільну, квітучу, незалежну, соборну і щасливу.
»»»»

Розвідчий старшина Іван Вислоцький

Іван Вислоцький вписав своє ім’я в історію української розвідки передусім тим, що залишив по собі детальні письмові спогади про свою службу у розвідчому відділі Української Галицької Армії (УГА) і про діяльність розвідки у цей непростий період існування Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Вони були опубліковані у 30-ті роки минулого століття у Львові і дають можливість скласти враження про становлення розвідки УГА, здобутки й вади у роботі, конкретні епізоди розвідувальної діяльності з рук безпосереднього учасника подій.
»»»»

Розстріляний у Донбасі за “ізмєну Росії”

Трагiчна доля українського дипломата й розвiдника Федора Боржинського

Морозної лютневої ночі на залізничну станцію Волновахи прибув озброєний загін військових. Командир чітко знав, кого з пасажирів має заарештувати. Потрібний вагон оточили відразу після зупинки потяга. 
»»»»

Свій серед чужих, чужий серед своїх

Після арешту в лютому 1919 року на станції Волноваха вояками Добровольчої армії Антона Денікіна української дипломатичної місії на Кубані і розстрілу посла Федора Боржинського Директорія УНР почала шукати нові шляхи збирання відомостей про ситуацію у Кубанській Народній Республіці. На той час білогвардійці намагалися активно використовувати кубанців для поповнення своїх лав і подальшого просування вглиб української території. Одним з тих, хто добував розвідувальну інформацію про плани й наміри денікінців і намагався схилити представників кубанського уряду до створення спільного фронту проти Доброармії, був Юрій Скугар-Скварський.
»»»»

Нескорена Ольга Басараб

Уже традиційно 12 лютого на Янівському цвинтарі Львова проходять заходи з ушанування пам’яті Ольги Басараб, яка стала символом мужності, нескореності і жертовності у боротьбі за соборну й незалежну Україну.
»»»»

Десантна спеціальна група „Штурм”

До відзначення 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України продовжує серію публікацій за матеріалами архівних справ. Наразі на підставі архівних документів пропонується розповідь про діяльність у тилу ворога розвідувально-диверсійної групи «Штурм», сформованої на території України, та її внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною.
»»»»

Родом з України
22 червня 1941 року в житті розвідників, народжених на українській землі

З-поміж розвідників, які зробили вагомий внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною у Другій світовій війні, здобували цінну інформацію про підготовку до агресії та плани ворога, своєю незримою роботою сприяли наближенню Дня Перемоги, є чимало вихідців з України. Для кожного з них початок війни ознаменувався якимись своїми пам’ятними подіями і спогадами.
»»»»

“Моряк” з миколаївського підпілля

У одному з парків Миколаєва є пам’ятний знак із написом: “На цьому місці 10 березня 1942 р. чекіст-розвідник Олександр Сидорчук здійснив одну з найзначніших диверсій проти німецьких окупантів”. За масштабністю одночасно заподіяних ворогу збитків ця операція і її головний виконавець увійшли в історію Другої світової війни.
»»»»

Три відрядження до Афганістану

Під час перебування в Афганістані Валентин Сергійович Дьомін був причетний до особливої сфери діяльності спецслужб, про яку дуже рідко згадується в книгах, спогадах і інтерв’ю учасників тих подій. Він був співробітником Представництва КДБ СРСР в Афганістані і упродовж трьох відряджень до цієї країни діяв по лінії радянської зовнішньої розвідки. Кожне відрядження було особливим, не схожим на попередні, насиченим багатьма подіями, незвичними ситуаціями, несподіваними зустрічами і смертельним ризиком. Втім, багато радянських розвідників діяли в таких же складних умовах, але далеко не кожен упродовж одного місяця нагороджувався двома орденами і двома медалями.
»»»»

Опікун агента ЦРУ

У 1960 – 1970-ті роки Ігор Бугайов брав участь у масштабній операції радянських спецслужб, у результаті якої вдалося надійно сховати в Києві колишнього співробітника шифрувальної служби держдепартаменту США, агента ЦРУ, котрий попросив політичного притулку в Радянському Союзі. Це було надзвичайно важливе завдання, яке постійно знаходилося на контролі у Першому головному управлінні (зовнішня розвідка) КДБ СРСР, і класичний приклад роботи з так званої програми захисту свідків. Утікачу в короткий термін надали громадянство СРСР, змінили прізвище, розробили відповідну легенду, виділили квартиру в Києві й приставили до нього співробітника держбезпеки, який вільно володів англійською мовою. 
»»»»