На 94-му році пішов із життя видатний український розвідник Григорій Руденко

1 липня на 94-му році пішов із життя видатний український розвідник Руденко Григорій Матвійович.

Руденко Г.М. народився 7 лютого 1925 року у містечку Зіньків Полтавської області. Коли розпочалась війна Григорій з матір’ю і молодшим братом були евакуйовані до Туапсе. Там він умовив командира міноносця “Грозний” взяти його до складу екіпажу юнгою. На борту міноносця він брав участь у супроводженні транспортних суден з обладнанням і пораненими захисниками Севастополя. Згодом командир міноносця, незважаючи на супротив юнги, наполіг на зарахуванні його до Севастопольського військово-морського училища, яке у той час знаходилося у Баку. У серпні 1942 року з курсантів училища був сформований батальйон морської піхоти, до складу якого добровольцем вступив і Г. Руденко. Він брав участь у боях на Кавказі, у одному з яких був тяжко поранений, а після лікування у госпіталі його повернули до училища для завершення навчання. Диплом він одержав уже у Владивостоці, куди училище було передислоковано, потім брав участь у війні з мілітаристською Японією, був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня і медалями.

Після закінчення Другої світової війни і скорочення Збройних сил Григорій Руденко повернувся в Україну, де йому влітку 1946 року запропонували перейти на службу в органи державної безпеки. Він починав у кадровому підрозділі МДБ УРСР, одночасно здобував вищу освіту на заочному відділенні педінституту на історичному факультеті, потім упродовж 1952 – 1955 років навчався у Вищій школі МДБ СРСР, де крім спеціальних і юридичних знань поглиблено вивчав німецьку мову. На останньому курсі на Григорія звернули увагу представники спеціального підрозділу зовнішньої розвідки, які займалися добором кадрів для роботи за кордоном з нелегальних позицій. Відтоді у його житті почався особливий період, пов’язаний з опануванням нових знань і навичок на надзвичайно утаємниченій ділянці діяльності зовнішньої розвідки.

Г. Руденку довелося протягом певного часу проходити відповідне стажування в Німецькій Демократичній Республіці. У Берліні він проживав під іншим прізвищем і під виглядом німця та виконував поставлені завдання, у тому числі на території Західного Берліну. Але розвідником-нелегалом в той час йому стати так і не довелося. У 1958 році Григорій Матвійович повернувся до Києва і був призначений на посаду оперативного уповноваженого у Перше управління (розвідувальне) КДБ при Раді Міністрів УРСР. Відтоді його професійна кар’єра була остаточно пов’язана із зовнішньою розвідкою.

Наприкінці 1963 року, після додаткової підготовки його відправили за кордон – у Федеративну Республіку Німеччину. Офіційно він обійняв посаду третього секретаря радянського посольства і займався консульськими питаннями, але основною роботою була розвідувальна діяльність. Г. Руденко, як і інші його колеги з резидентури, встановлював необхідні оперативні контакти, зустрічався з джерелами інформації, брав участь у проведенні тайникових операцій та інших заходах.

Після чотирирічної роботи у ФРН Г. Руденко продовжив службу у Першому управлінні КДБ УРСР. Через деякий час він обійняв посаду начальника розвідувального відділу в Управлінні КДБ УРСР по Закарпатській області і упродовж восьми років проводив розвідувальну діяльність з позицій важливого стратегічного прикордонного регіону країни. Крім цього, у ці роки йому доводилося неодноразово виїздити за кордон – до Австрії, ФРН, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, іноді такі відрядження тривали кілька місяців, а одного разу – майже рік.

У 1976 році Г. Руденко повернувся до Києва і продовжив роботу у Першому управлінні КДБ УРСР, одночасно навчався у Дипломатичній академії при МЗС СРСР. Після звільнення зі служби і аж до 2009 року він працював в Управлінні з обслуговування дипломатичного корпусу (пізніше реорганізоване у Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв в Україні) на посадах першого заступника начальника управління, заступника генерального директора, а потім радника. На заслужений відпочинок вийшов у 84-річному віці, маючи у трудовій книжці понад 65 років загального стажу. Він залишив вагомий слід не лише в історії розвідки, а й на дипломатичній ниві. З-під його пера вийшли книги “Основи дипломатичного протоколу”, “Україна дипломатична”, “Представництва іноземних держав в Україні”, “Основи консульських зносин”, “Стислий український дипломатичний довідник”, низка фахових досліджень і публікацій, які широко використовуються у професійній підготовці як майбутніх розвідників, так і вітчизняних дипломатів.

А на початку цього року за сприянням Служби зовнішньої розвідки України надрукована його остання книга «Зовнішня розвідка: історія та факти», в якій Григорій Матвійович спробував систематизувати історію зовнішньої розвідки й розповісти про її яскравих представників від давніх часів до наших днів.

Керівництво і особовий склад Служби зовнішньої розвідки України висловлюють співчуття його рідним і близьким. Григорій Матвійович Руденко залишиться в пам’яті співробітників СЗРУ як справжній патріот і професіонал своєї справи.


««««