Роман Смаль-Стоцький. «Український Прометей» національно-визвольного руху народів СРСР

7/13/2021
singleNews

Розсекречені документи про Романа Смаль-Стоцького, які зберігаються в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, свідчать про те, що він становив неабиякий інтерес для органів НКВС СРСР. І ця зацікавленість його особою була пов’язана не лише з роботою в еміграційному уряді УНР і науковою діяльністю як талановитого українського мовознавця-славіста. Він був загрозою для радянської влади як організатор і активний діяч «прометейського» руху, що ставив за мету розчленування СРСР і національне визволення пригноблених народів.

Справа-формуляр на Р. Смаль-Стоцького була заведена 1 управлінням (розвідувальним) МДБ УРСР 25 червня 1947 року, коли він перебував у американській зоні окупації Німеччини. А радянські спецслужби у той період, після закінчення війни, саме розгортали свою роботу за новими напрямками діяльності. Закордонні центри української еміграції знову опинялися на першому місці у сфері їхньої зацікавленості.

У постанові на заведення справи щодо Р. Смаль-Стоцького біля позначки «забарвлення» написано: «Українські націоналісти». «Смаль-Стоцький є активним українським націоналістом, – йдеться про нього, – у 1920 р. був керівником петлюрівської місії в Берліні, потім увійшов до складу уряду УНР, де нині обіймає пост заст. міністра закордонних справ» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 9813.– Арк. 1).   

Загалом біографічних відомостей у справі небагато. Навіть немає дати і точного місця народження. Справу, вочевидь, не встигли перевести у розряд оперативно-розшукових і підібрати агентуру для ретельного вивчення об’єкта зацікавленості. Відсутні матеріали і про пошук близьких родичів і знайомих на території України, яких можна було б використати у розробці. Натомість є світлина батька Р. Смаль-Стоцького – Степана, шановного в Чернівцях мовознавця, педагога,  завідувача кафедри української мови та літератури, декана філософського факультету місцевого університету, визначного громадсько-політичного діяча, депутата Буковинського сейму та  Віденського парламенту, якого за життя називали творцем українського національного відродження на Буковині.

Роман пішов шляхом батька. Він народився 8 січня 1893 року в Чернівцях. У 1911–1914 роках вивчав мовознавство в університетах Відня, Лейпцига та Мюнхена. У 1915 році в Мюнхені захистив докторську дисертацію. У роки Першої світової війни став активним діячем Союзу Визволення України. Брав участь в організації культурно-освітньої діяльності для українців російської імператорської армії, які перебували в таборах військовополонених у Німеччині. Наприкінці 1918 року був призначений дипломатичним представником Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) у Берліні. Після акту злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР) в січні 1919 року став радником, а в 1921 році послом у посольстві УНР в Берліні. На цій посаді перебував до закриття посольства в березні 1923 року, коли переїхав до Праги, де став професором Українського Вільного Університету.

З кінця 1924 року до початку Другої світової війни – професор українського мовознавства у Варшавському університеті і секретар Українського Наукового Інституту у Варшаві та редактор його видавництва. Одночасно обіймав різні посади в уряді УНР в еміграції, зокрема посла УНР при польському уряді, міністра культури, міністра зовнішніх справ та віце-прем’єра. У 1926–1939 роках (а також у 1946–1947 роках) був головою Прометейської ліги, в яку входили представники різних народів Радянського Союзу, які боролися за самостійність.

Саме участь Р. Смаль-Стоцького  у прометейському русі найбільше непокоїла радянські спецслужби. То був рух польських діячів, які розробили теорію, в якій обіграли легенду про Прометея, прикутого до Кавказьких гір, якого звільнив Геракл. Пригноблені ж колишньою Російською імперією народи мали вести спільну боротьбу проти СРСР за створення своїх національних держав під керівництвом консолідованого центру, розташованого у Польщі. А серед діаспорних політичних організацій ключову роль у прометейському русі відігравав уряд УНР у екзилі і його представник Р. Смаль-Стоцький.

У одному з архівних документів про це зазначається:

«У 1925 році за завданням ІІ відділу Польгенштабу Смаль-Стоцький разом із Шульгиним Олександром, Шандруком Павлом та іншими видатними уенерівцями в м. Варшава організували антирадянську міжнаціональну організацію під назвою Ліга «Прометей» атлантичної хартії, до завдань якої входило: «захист» національних прав на самовизначення народів Східної Європи (Грузії, Азербайджану, Північного Кавказу, України, Туркестану).

Ліга «Прометей», об’єднуючи в своїх лавах емігрантські групи народностей СРСР, була однією з найбільш антирадянських організацій. Філії Варшавського центру «Прометей» до війни існували у Франції, Чехословаччині, Фінляндії, Нідерландах та інших країнах, де їхня антирадянська робота спрямовувалась відповідними розвідками.

Керівником Ліги «Прометей» від моменту її створення був Смаль-Стоцький Роман. До 1939 року офіційним органом «Прометея» була газета «Ревю де Прометеус», яка видавалася Шульгигим у Парижі» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 9813.– Арк. 33).

Далі у документі зазначається, що у 1937 році Р. Смаль-Стоцький вів переговори з Є. Коновальцем та П. Скоропадським про створення єдиного фронту боротьби проти СРСР і спільно з керівником розвідки УНР генералом В. Змієнком керував розвідувальною діяльністю УНР.

Приписану співробітниками МДБ УРСР Р. Смаль-Стоцькому участь у керуванні уенерівською розвідкою можна пояснити тим, що документ датований 1950 роком, і в післявоєнні роки нове покоління чекістів недостатньо добре орієнтувалося в тому, як діяла уенерівська розвідка у міжвоєнний період. Насправді, Р. Смаль-Стоцький ніколи не входив до складу спецслужби Державного Центру УНР в екзилі. Він міг підтримувати контакти з її керівниками і працівниками як громадсько-політичний діяч, але не більше. Принаймні, в архівних документах із інших справ про його участь у розвідувальній роботі не йдеться.

Натомість співробітники НКВС-МДБ наполегливо у своїх довідках приписували йому контакти з різноманітними спецслужбами. Так у документі під назвою «Список визначних діячів української еміграції» про нього зазначається: «Смаль-Стоцький – колишній посол УНР у Берліні. Колишній агент австрійського генштабу. Завдяки своїм зв’язкам у Берліні виконує важливі дипломатичні доручення петлюрівців. Зв’язаний з дефензивою у Варшаві і петлюрівською контррозвідкою. Один із визначних і активних керівників УНРівської еміграції» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 12628. – Т. 6.– Арк. 190).

В іншому документі його називають «агентом польської, німецької і англійської розвідок». Звісно, що в той період об’єктів розробки зазвичай намагалися змальовувати якомога темнішими фарбами, щоб демонструвати вагомість своєї роботи і одержувати за це нагороди. Тоді ледь не всі антирадянські елементи були агентами іноземних розвідок.

 У ситуації ж зі Смаль-Стоцьким МДБ як такого результату добитися не вдалося. Принаймні, про це свідчать матеріали справи-формуляра. Згідно з наявними у ній документами, вдалося лише фрагментарно відстежувати його переміщення і основну діяльність.

Так, згадується, що у 1939 році Р. Смаль-Стоцький, О. Шульгин та інші провідні діячі Ліги «Прометей» були заарештовані німцями, але невдовзі відпущені. Відтак організація розпалася і до кінця війни не відновлювала своєї роботи. У квітні 1946 року відбувся конгрес Ліги «Прометей», де було намічено нові плани, зокрема щодо залучення до антирадянської діяльності представників Польщі, Угорщини, Болгарії, Чехословаччини і Румунії. На той час Р. Смаль-Стоцький перебував у таборах для переміщених осіб  поблизу Франкфурта. Наприкінці 1947 року він виїхав до США.

Про це в одному з документів зазначається: «Він був першим і для того періоду єдиним із українців-емігрантів, хто не лише отримав візу на виїзд до Америки, а й спеціально екстрено літаком був перевезений до США. У США Смаль-Стоцький влаштувався професором в університет, виступає в американській пресі як фахівець з українського питання і підтримує постійний зв'язок з уенерівськими колами в Німеччині (зокрема з Іваном Мірчуком, ректором УВУ)» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 9813.– Арк. 27).    

В інших документах наводяться відомості про наукову, викладацьку і громадсько-політичну діяльність Р. Смаль-Стоцького, якою він займався до останніх днів життя у США. Так, він був професором східно-європейської історії в Університеті Маркет (Мілвокі, штат Вісконсин). У 1949 році заснував у тому ж університеті Слов’янський інститут і був його директором до 1965 року. З 1952 року був головою Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) у США, а з 1955 року – президентом Головної Ради НТШ.  

Багато часу в той період він присвячував дослідженням у галузі мовознавства, української народної етимології, російської мовної політики в УРСР та іншим. У одному з останніх повідомлень у справі-формулярі зазначається, що він став у Нью-Йорку керівником української націоналістичної організації «Української секції» при «Американській асоціації слов’янських вчителів і східно-європейських мов». У 1953 році справу на нього закрили і здали до архіву, обмежившись, по суті, упродовж усього періоду ведення лише фіксацією діяльності Р. Смаль-Стоцького у різних країнах.

Нині ця інформація є важливим доповненням до тих небагатьох відкритих відомостей, публікацій і спогадів, які збереглися про Романа Степановича Смаль-Стоцького – цього визначного українського громадсько-політичного діяча, який присвятив своє життя боротьбі за національне визволення України та інших народів.