Натисни та тримай

Зовнішньополітична стратегія княгині Ольги в Давньоруській державі

CЗРУ продовжує цикл публікацій, присвячених Хрещенню Київської Русі-України. Княгиня Ольга була другою правителькою давньоруських земель на берегах Борисфена-Дніпра, яка прийняла християнство у Константинополі. Вона відрізнялася від своїх попередників на київському престолі способом досягнення поставленої мети. Тоді як Олег та Ігор спершу йшли походом в інші землі і в разі успішного завершення військової кампанії укладали договори, вона обрала іншу тактику. Ольга вдалася до вирішення питань переважно шляхом дипломатії. А це передбачало величезну підготовчу роботу, збирання відомостей про навколишні землі і її правителів, ретельне вивідування їхніх планів і намірів стосовно Давньоруської держави. Цим займалося вузьке коло наближених до княгині довірених осіб.

Продовження. Початок історії про запровадження християнства у Київській Русі тут.

Яскравим прикладом може слугувати візит княгині Ольги до Константинополя. Повість временних літ датує його 955 роком, водночас історики схиляються до того, що це було у 946 або 957 році. Попри ці розбіжності, дослідники одностайно зазначають, що цьому мало передувати ретельне політичне вивідування, якому могли прислужитися руські купці у Візантії і, можливо, руські найманці в імператорській гвардії. Та й саме відвідання Константинополя, за задумом, мало розвідувально-дипломатичну мету.

Княгиня Ольга проявила себе як мудра, прогресивна і далекоглядна правителька, яка дбає про долю свого народу і його місце як рівного серед сильних тогочасного світу. Вона зголосилася прийняти обряд хрещення. Її урочисто охрестив константинопольський патріарх, а хрещеним батьком при цьому був сам імператор Костянтин VII Багрянородний.

Хрещення княгині Ольги в Константинополі. Мал. Івана Акімова

Ось як про це згадується у «Повісті временних літ»: «У рік 6463 [955]. Вирушила Ольга в Греки і прибула до Цесарограда. А був тоді цесарем Константин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй: «Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами». Вона ж, зрозумівши [його річ], мовила до цесаря: «Я поганинка єсмь. А якщо ти хочеш мене охрестити, то охрести мене сам. Якщо ні – то я не охрещуся». І охрестив її цесар з патріархом [Полієвктом]».

У Царгороді також була підписана міждержавна угода, яка, щоправда, не зовсім задовольняла русичів. Та все ж це був ще один крок до подальшої співпраці. Княгиня Ольга, окрім цього, хотіла також домовитися про заручини сина Святослава з однією із доньок імператора і у такий спосіб породичатися, та не судилося. Але й досягнутого було достатньо, аби вважати поїздку успішною. До Києва Ольга повернулася у супроводі грецьких священиків, за допомогою яких почала засвоювати християнське віровчення. Саме запровадження християнства стало невдовзі важливою запорукою успішного розвитку Київської Русі.

Княгиня Ольга не обмежувалась у зовнішньополітичній стратегії налагодженням стосунків лише із Візантійською імперією. Вона направила посольство до германського імператора Оттона І. Історики сходяться на думці про те, що ці відвідини були ознайомчими і мали на меті розвідати можливості й вигоди русько-германського союзу, дізнатися про особливості римського обряду і його можливі переваги для управління державою. Але через низку причин ці стосунки не мали подальшого розвитку.

Княгиня Ольга усвідомлювала переваги християнства для Давньоруської держави, тому намагалася охрестити й свого сина. Але Святослав мав інші погляди й переконання. У міждержавних стосунках він також відрізнявся від своєї матері – надавав перевагу військовим методам, а не суто дипломатичним. Тому були свої причини.

 

Що ще цікавого

187
0
Розвідник-нелегал Федір Хілько: 17 років під прикриттям за кордоном
300
0
Релакс не на часі. Розвідка назвала головні зовнішні загрози для України
244
0
Розвідувальна місія Володимира Великого, хрестителя Київської Русі-України