CEPA: росія і Китай створили «метазагрозу» для демократій

Американський інститут Center for European Policy Analysis (CEPA) випустив доповідь, що пропонує переглянути саму логіку протидії росії та Китаю. Замість двох окремих загроз аналітики пропонують говорити про одну спільну – «метазагрозу», яка виникає саме з поєднання двох режимів, а не лише з дій кожного окремо.

Ключовий висновок: відносини між москвою і Пекіном асиметричні, але стійкі. Китай допомагає рф адаптуватися до санкцій, зберігати мілітаризовану економіку та замістити втрачені західні ринки. Але робить це на власних умовах: китайські банки уникають надмірних санкційних ризиків, а вся економічна співпраця вибудовується так, щоб насамперед вигравав Пекін. У результаті – росія дедалі глибше сідає на китайську «голку»: товари, технології, фінансові канали, ринки збуту. Китай при цьому зберігає свободу маневру.

У військовій сфері повноцінного союзу немає, проте існують регулярні консультації, спільні навчання, скоординовані позиції з безпекових питань. рф потрібна політична й технологічна підтримка Пекіна. Китаю потрібна росія як інструмент тиску на США та спосіб закріпитися в Євразії.

Окремо CEPA виділяє інформаційно-технологічний вимір. Тут два режими доповнюють один одного: китайські можливості у сфері штучного інтелекту, цифрового спостереження та контролю з’єднуються з російським досвідом дезінформації та кібервпливу. Для відкритих суспільств це означає посилений тиск одразу на кількох фронтах – від маніпуляцій у соцмережах до впровадження авторитарних технологічних стандартів.

Нарешті, обидві країни активно просувають альтернативний світовий порядок через БРІКС, ШОС, інфраструктурні проєкти та енергетичну співпрацю. Його суть проста: суверенітет і стабільність важливіші за права людини й демократію. Глобальний південь – головна аудиторія цього послання.

Автори CEPA застерігають від двох крайнощів: не варто вважати це зближення тимчасовим і несерйозним, але й зводити його до єдиного монолітного блоку теж хибно. Практичний висновок: Захід має перейти від роздільного стримування москви і Пекіна до комплексної стратегії протидії їхній спільній системі впливу.