Іван Бучко: «Наша церква першою зазнала переслідувань від червоних» (до 80-річчя Львівського псевдособору УГКЦ)

Служба зовнішньої розвідки України на підставі розсекречених документів органів мдб / кдб срср розпочинає серію публікацій до 80-річчя Львівського псевдособору (8–10 березня 1946 року). Ці матеріали дають змогу доповнити вже відому інформацію про організацію сталінським режимом спецоперацій із ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і поглинання її російською православною церквою (РПЦ). Зокрема, в архівних фондах розвідки виявлено й опрацьовано нові документи про оперативну розробку єпископів Івана Бучка і Теодора Ромжі, організацію подібних псевдособорів і здійснення інших спецзаходів зі знищення греко-католицької церкви на Закарпатській Україні та в країнах Східної і Центральної Європи.

Після арештів у 1946 році на Галичині єпископату УГКЦ Іван Бучко залишався єдиним греко-католицьким священником такого високого сану, до якого чекісти не могли дістатися, заґратувати, тиснути на нього і змусити мовчати. Маючи зв’язки із впливовими особами і прямий доступ до Папи Римського, він здійснював духовну опіку над втікачами від більшовицької влади, критикував сталінський режим за знищення церкви і докладав зусиль для її існування й розбудови в діаспорі. Це неабияк дратувало кремлівське керівництво та його спецслужби.

У постанові про заведення на нього справи зазначалося, що «Бучко, очолюючи діяльність греко-католицької церкви в усьому світі, спрямовує її в українському націоналістичному дусі і веде активну антирадянську роботу за кордоном». До справи долучено текст його інтерв’ю для іспанської газети «Аріба». Відповіді на запитання редактора газети були саме тими свідченнями антирадянської агітації й пропаганди, які чекісти збирали й накопичували, щоб переконати вище керівництво, що він є затятим ворогом радянської влади, агентом Ватикану й міжнародного імперіалізму.

Детальніше читайте тут.