Китай перетворює Африку на виробничий придаток

З 1 травня Китай скасував імпортні мита для 53 африканських держав. Єдиний виняток – Есватіні, яке зберігає дипломатичні відносини з Тайванем. Новий режим діятиме до квітня 2028 року, але Пекін уже розглядає варіанти його постійного закріплення через угоду про економічне партнерство або в межах 15-го п'ятирічного плану на 2026–2030 роки.

До цього безмитний доступ до китайського ринку мали лише 33 найбідніші країни континенту. Тепер Китай фактично став першою великою економікою, яка відкрила свій ринок для всієї Африки в односторонньому порядку – без зустрічних умов і торгових переговорів.

Товарообіг між Китаєм та Африкою у 2025 році сягнув 348 млрд доларів, і в його структурі майже нічого не змінилося: африканці продають нафту, руди й сировину, китайці – готову продукцію. Безмитний режим сам по собі цю асиметрію не виправить. Реальні вигоди отримають передусім відносно розвинені країни – ПАР, Кенія, Марокко, – які мають виробничу базу й логістичні можливості. Решта континенту ризикує залишитися в тій самій ролі постачальника ресурсів, тільки вже без мита.

Паралельно Пекін нарощує прямі інвестиції. У 2025 році вкладення китайських компаній у виробничі проєкти в Африці досягли 12,3 млрд доларів – 64 проєкти в металургії, текстилі, сонячній енергетиці та виробництві електромобілів. За 2023–2025 роки сукупний обсяг цих інвестицій перевищив американські та європейські разом узяті.

Логіка цієї активізації – не лише геополітика. Китайська економіка сповільнюється, промислова маржа падає, внутрішня конкуренція тисне на ціни. Африка дає дешеву робочу силу, нові ринки збуту й можливість продавати ту саму продукцію дорожче, ніж на внутрішньому ринку КНР. Пекін трансформує свою присутність на континенті – від кредитування інфраструктури до створення виробничих хабів, інтегрованих у глобальні ланцюги постачання.