Невідомі листи активного поборника Соборності України

1/21/2021
singleNews

З нагоди Дня Соборності України Служба зовнішньої розвідки України публікує епістолярну спадщину одного з провідних діячів Української Народної Республіки Андрія Лівицького.

З нагоди Дня Соборності України Служба зовнішньої розвідки України публікує епістолярну спадщину одного з провідних діячів Української Народної Республіки Андрія Лівицького.

А. Лівицький був активним поборником соборності України, утвердження державності та історичної єдності українських земель, боротьби за інтереси українців в еміграції. Про це красномовно свідчать документи з Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України. Ще донедавна вони були недоступними для широкого загалу. Завдяки ж зусиллям співробітників СЗР України вдалося віднайти, опрацювати і розсекретити невідомі листи цього визначного українського державного і громадсько-політичного діяча.

Листи увійшли до збірника «Лівицький Андрій. Листування (1919–1953 роки)», який видав Український інститут національної пам’яті до 140-річчя від дня народження А. Лівицького. Але звернення до них, осмислення й перечитування не втрачає своєї актуальності й нині.

Постать Андрія Миколайовича Лівицького є доволі колоритною і багатогранною. У різні періоди він обіймав низку високих посад в органах влади Української Народної Республіки, а після загибелі Симона Петлюри став головою Директорії УНР та Головним отаманом військ УНР, Президентом УНР в екзилі. Він також був одним із організаторів і керівників Трудового Конгресу України, що відбувався в Києві у січні 1919 року і який затвердив історичні документи – Універсал Директорії УНР про об’єднання УНР та ЗУНР.

«Вірю, що з Божою поміччю Український Народ переможе і здобуде свою Самостійну і Соборну Народоправну Державу», – ці слова А. Лівицького часто цитуються в історичних дослідженнях. А із розсекречених документів можна дізнатися багато нових висловлювань, думок, поглядів, зокрема: про його ставлення до більшовицької влади, про те, яку у роль у відвоюванні незалежності України могли б зіграти Польща, Німеччина, Франція і Англія, його позицію щодо статусу української громади на Далекому Сході, так званого Зеленого Клину, і адміністративно-територіальної приналежності Кримської автономної соціалістичної радянської республіки тощо.